Визначення терміна «інжиніринг» наведено в пп. 14.1.85 Податкового кодексу (далі – ПК). Згідно з пп. 139.1.14 ПК, якщо послуги інжинірингу отримуються у нерезидента, то до податкових витрат можна включити тільки певну суму. Вона не повинна перевищувати 5 % митної вартості обладнання, що імпортується за відповідним контрактом.

Спираючись на зазначену норму, контролюючі органи дійшли такого висновку: на витрати відноситься тільки вартість інжинірингових послуг, пов’язаних з постачанням обладнання в Україну. Вартість послуг «імпортного» інжинірингу, пов’язаних з будівництвом об’єктів або з установкою та експлуатацією обладнання, яке імпортується за іншим контрактом або спочатку не імпортувалося, – до витрат не включається взагалі.

Завважимо, що подібну думку центральний податковий орган висловлював неодноразово (наприклад, див. роз’яснення спеціалістов ДПАУ в «БАЛАНСІ», 2011, № 43, с. 27). А між тим пряму заборону на включення до витрат вартості інжинірінгових послуг установлено ПК (пп. 139.1.15) тільки для послуг, отриманих:

– від офшорних нерезидентів;

– від осіб, які не є фактичними отримувачами (власниками) плати за такі послуги.

Проте, як бачимо, позиція Миндоходів непохитна. Тому гарантовано захистять платника податків у такій неоднозначній ситуації тільки зміни до ПК.

Лист Міндоходів від 14.04.14 р. № 6597/6/99-99-19-03-02-15.

Новини за темою:

Щодо порядку оподаткування інжинірингових послуг і послуг у сфері інформатизації